2. залізо береться із пороху, з каменя мідь виплавляється.
3. Людина кладе для темноти кінця, і докраю досліджує все, і шукає каміння у темряві та в смертній тіні:
4. ламає в копальні далеко від мешканця; забуті ногою людини, висять місця, віддалені від чоловіка.
5. Земля хліб із неї походить, а під нею порито, немов би огнем,
6. місце сапфіру каміння її, й порох золота в ній.
7. Стежка туди не знає її хижий птах, її око орлине не бачило,
8. не ступала по ній молода звірина, не ходив нею лев.
9. Чоловік свою руку по кремінь витягує, гори від кореня перевертає,
10. пробиває у скелях канали, і все дороге бачить око його!
11. Він загачує ріки від виливу, а заховані речі виводить на світло.
12. Та де мудрість знаходиться, і де місце розуму?
13. Людина не знає ціни їй, і вона у країні живих не знаходиться.
14. Безодня говорить: Вона не в мені! і море звіщає: Вона не зо мною!
15. Щирого золота дати за неї не можна, і не важиться срібло ціною за неї.
16. Не важать за неї офірського золота, ні дорогого оніксу й сапфіру.
17. Золото й скло не рівняються в вартості їй, і її не зміняти на посуд із щирого золота.
18. Коралі й кришталь і не згадуються, а набуток премудрости ліпший за перли!
19. Не рівняється їй етіопський топаз, і не важиться золото щире за неї.