1. І Йов далі вів мову свою та й казав:
2. Як живий Бог, відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогутній,
3. і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ніздрях моїх,
4. неправди уста мої не говоритимуть, а язик мій не скаже омани!
5. Борони мене, Боже, признати вас за справедливих! Доки я не помру, своєї невинности я не відкину від себе,
6. за свою справедливість тримаюся міцно, й її не пущу, моє серце не буде ганьбити ні одного з днів моїх,
7. нехай буде мій ворог немов той безбожник, а хто повстає проти мене як кривдник!
8. Яка ж бо надія лукавому, коли відірве, коли візьме Бог душу його?
9. Чи Бог вислухає його крик, коли прийде на нього нещастя?