1. І Йов далі вів мову свою та й казав:
2. Як живий Бог, відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогутній,
3. і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ніздрях моїх,
4. неправди уста мої не говоритимуть, а язик мій не скаже омани!
5. Борони мене, Боже, признати вас за справедливих! Доки я не помру, своєї невинности я не відкину від себе,
6. за свою справедливість тримаюся міцно, й її не пущу, моє серце не буде ганьбити ні одного з днів моїх,
7. нехай буде мій ворог немов той безбожник, а хто повстає проти мене як кривдник!
8. Яка ж бо надія лукавому, коли відірве, коли візьме Бог душу його?
9. Чи Бог вислухає його крик, коли прийде на нього нещастя?
10. Чи буде втішатися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного часу?
11. Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього я не сховаю,