13. Вони проти світла бунтують, не знають доріг Його, і на стежках Його не сидять.
14. На світанку встає душогуб, замордовує бідного та злидаря, а ніч він проводить, як злодій...
15. А перелюбника око чекає смеркання, говорячи: Не побачить мене жодне око! і заслону кладе на обличчя...
16. Підкопуються під доми в темноті, замикаються вдень, світла не знають вони,
17. бо ранок для них усіх разом то темрява, і знають вони жахи темряви...
18. Такий легкий він на поверхні води, на землі їхня частка проклята, не вернеться він на дорогу садів-виноградів...
19. Як посуха та спека їдять сніжну воду, так шеол поїсть грішників!
20. Забуде його лоно матері, буде жерти черва його, мов солодощі, більше не буде він згадуваний, і безбожник поламаний буде, мов дерево!...
21. Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра.
22. А міццю своєю він тягне могутніх, коли він встає, то ніхто вже не певний свойого життя!
23. Бог дає йому все на безпеку, і на те він спирається, та очі Його бачать їхні дороги:
24. підіймуться трохи й немає вже їх, бо понижені... Як усе, вони гинуть, і зрізуються, немов та колоскова головка...
25. Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомовцем, а слово моє на марноту оберне?