3. Перетерпіть мені, а я промовлятиму, по промові ж моїй насміхатися будеш.
4. Хіба до людини моє нарікання? Чи не мав би чого стати нетерпеливим мій дух?
5. Оберніться до мене й жахніться, та руку на уста свої покладіть...
6. І якщо я згадаю про це, то жахаюсь, і морозом проймається тіло моє...
7. Чого несправедливі живуть, доживають до віку, й багатством зміцняються?
8. Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні нащадки на їхніх очах...
9. Доми їхні то спокій від страху, і над ними нема бича Божого.
10. Спинається бик його, і не даремно, зачинає корова його, й не скидає.
11. Вони випускають своїх молодят, як отару, а їх діти вибрикують.
12. Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
13. Провадять в добрі свої дні, і сходять в спокої в шеол.
14. А до Бога говорять вони: Уступися від нас, ми ж доріг Твоїх знати не хочем!
15. Що таке Всемогутній, що будем служити Йому? І що скористаєм, як будем благати Його?
16. Та не в їхній руці добро їхнє, далека від мене порада безбожних...
17. Як часто світильник безбожним згасає, і приходить на них їх нещастя? Він приділює в гніві Своїм на них пастки!
18. Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопила її!
19. Бог ховає синам його кривду Свою та нехай надолужить самому йому, і він знатиме!
20. Нехай його очі побачать нещастя його, й бодай сам він пив гнів Всемогутнього!
21. Яке бо старання його про родину по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?