11. Мої дні проминули, порвалися думи мої, мого серця маєток,
12. вони мені ніч обертають на день, наближують світло при темряві!
13. Якщо сподіваюсь, то тільки шеолу, як дому свого, в темноті постелю своє ложе...
14. До гробу я кличу: О батьку ти мій! До черви: Моя мамо та сестро моя!...
15. Де ж тоді та надія моя? А надія моя, хто побачить її?