17. Від півдня повстане життя, а темрява буде, як ранок.
18. І будеш ти певний, бо маєш надію, і викопаєш собі яму та й будеш безпечно лежати,
19. і будеш лежати, й ніхто не сполошить, і багато-хто будуть підлещуватися до обличчя твого...
20. А очі безбожних минуться, і згине притулок у них, а їхня надія то стогін душі!