3. От і коням вкладаєм уздечки до рота, щоб корилися нам, і ми всім їхнім тілом керуємо.
4. От і кораблі, хоч які величезні та гнані вітрами жорстокими, проте найменшим стерном скеровуються, куди хоче стерничий.
5. Так само й язик, малий член, але хвалиться вельми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса!
6. І язик то огонь. Як світ неправости, поставлений так поміж нашими членами, язик сквернить усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни.
7. Бо всяка природа звірів і пташок, гадів і морських потвор приборкується, і приборкана буде природою людською,
8. та не може ніхто із людей язика вгамувати, він зло безупинне, він повний отрути смертельної!
9. Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу.
10. Із тих самих уст виходить благословення й прокляття. Не повинно, брати мої, щоб так це було!
11. Хіба з одного отвору виходить вода солодка й гірка?
12. Хіба може, брати мої, фіґове дерево родити оливки, або виноград фіґи? Солодка вода не тече з солонця.
13. Хто мудрий і розумний між вами? Нехай він покаже діла свої в лагідній мудрості добрим поводженням!