20. Хто з фараонових рабів боявся Господнього слова, той зігнав своїх рабів та свою худобу до домів.
21. А хто не звернув свого серця до слова Господнього, той позалишав рабів своїх та худобу свою на полі.
22. І сказав Господь до Мойсея: Простягни свою руку до неба, і нехай буде град у всьому єгипетському краї на людину, і на худобу, і на всю польову траву в єгипетській землі!
23. І простяг Мойсей палицю свою до неба, і Господь дав громи та град. І зійшов на землю огонь, і Господь дощив градом на єгипетську землю.
24. І був град, і огонь горів посеред тяженного граду, що не бувало такого, як він, у всім єгипетськім краї, відколи він став був народом.
25. І повибивав той град у всім єгипетськім краї все, що на полі, від людини аж до худоби! І всю польову рослинність побив той град, а кожне польове дерево поламав!
26. Тільки в землі Ґошен, де жили Ізраїлеві сини, не було граду.
27. І послав фараон, і покликав Мойсея та Аарона, та й сказав до них: Згрішив я тим разом! Господь справедливий, а я та народ мій несправедливі!
28. Благайте Господа, і досить бути Божим громам та градові! А я відпущу вас, і ви більше не залишитеся...
29. І сказав до нього Мойсей: Як вийду я з міста, то простягну руки свої до Господа, громи перестануть, а граду вже не буде, щоб ти знав, що Господня ця земля!
30. А ти й раби твої, знаю я, що ви ще не боїтеся перед лицем Господа Бога!
31. А льон та ячмінь був побитий, бо ячмінь дозрівав, а льон цвів.
32. А пшениця та жито не були вибиті, бо пізні вони.
33. І вийшов Мойсей від фараона з міста, і простяг руки свої до Господа, і перестали громи та град, а дощ не лив на землю.
34. І побачив фараон, що перестав дощ, і град та громи, та й далі грішив. І чинив він запеклим своє серце, він та раби його.