9. (22-8) У кожній справі провини, про вола, про осла, про овечку, про одіж, про все згублене, про яке хто скаже, що це його, нехай справа обох прийде до судді. Кого суддя визнає за винного, той відшкодує вдвоє своєму ближньому.
10. (22-9) Коли хто дасть своєму ближньому на збереження осла, або вола, або овечку, чи яку іншу худобину, а вона згине, або буде скалічена, або буде заграбована, і ніхто того не бачив,
11. (22-10) присяга Господня нехай буде між обома, що він не простяг своєї руки на власність свого ближнього, а власник її нехай забере, а позваний не буде відшкодувати.
12. (22-11) А якщо справді буде вкрадена від нього, то нехай відшкодує власникові її.
13. (22-12) Якщо дійсно буде розшарпана вона, нехай принесе її як свідоцтво, а за розшарпане він не відшкодує.
14. (22-13) А коли хто позичить від свого ближнього худобину, а вона буде скалічена або згине, а власник її не був із нею, то конче відшкодує;
15. (22-14) якщо ж її власник був із нею, не відшкодує. А якщо худобина була найнята, то піде та шкода в заплату її.
16. (22-15) А коли хто підмовить дівчину, яка не заручена, і ляже з нею, то нехай дасть їй віно, і візьме її собі за жінку.
17. (22-16) Якщо батько її справді відмовить віддати її йому, нехай відважить срібла згідно з віном дівочим.
18. (22-17) Чарівниці не зоставиш при житті.
19. (22-18) Кожен, хто зляжеться з худобиною, конче буде забитий.
20. (22-19) Кожен, хто приносить жертву богам, крім Бога Одного, підпадає закляттю.
21. (22-20) А приходька не будеш утискати та гнобити його, бо й ви були приходьками в єгипетськім краї.
22. (22-21) Жодної вдови та сироти не будеш гнобити;
23. (22-22) якщо ж ти справді гнобитимеш їх, то коли вони, кличучи, кликатимуть до Мене, то конче почую їхній зойк,
24. (22-23) і розпалиться гнів Мій, і повбиваю вас мечем, і стануть жінки ваші вдовами, а діти ваші сиротами.