11. (22-10) присяга Господня нехай буде між обома, що він не простяг своєї руки на власність свого ближнього, а власник її нехай забере, а позваний не буде відшкодувати.
12. (22-11) А якщо справді буде вкрадена від нього, то нехай відшкодує власникові її.
13. (22-12) Якщо дійсно буде розшарпана вона, нехай принесе її як свідоцтво, а за розшарпане він не відшкодує.
14. (22-13) А коли хто позичить від свого ближнього худобину, а вона буде скалічена або згине, а власник її не був із нею, то конче відшкодує;
15. (22-14) якщо ж її власник був із нею, не відшкодує. А якщо худобина була найнята, то піде та шкода в заплату її.
16. (22-15) А коли хто підмовить дівчину, яка не заручена, і ляже з нею, то нехай дасть їй віно, і візьме її собі за жінку.
17. (22-16) Якщо батько її справді відмовить віддати її йому, нехай відважить срібла згідно з віном дівочим.
18. (22-17) Чарівниці не зоставиш при житті.
19. (22-18) Кожен, хто зляжеться з худобиною, конче буде забитий.