Вiд Матвiя 8:8-25 Біблія в пер. Івана Огієнка, 1962 (UBIO)

8. А сотник Йому відповів: Недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стріху мою... Та промов тільки слово, і видужає мій слуга!

9. Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди то йде він, а тому: прийди і приходить, або рабові своєму: зроби те і він зробить.

10. Почувши таке, Ісус здивувався, і промовив до тих, хто йшов услід за Ним: Поправді кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!

11. Кажу ж вам, що багато-хто прийдуть від сходу та заходу, і засядуть у Царстві Небеснім із Авраамом, Ісаком та Яковом.

12. Сини ж Царства повкидані будуть до темряви зовнішньої буде там плач і скрегіт зубів!...

13. І сказав Ісус сотникові: Іди, і як повірив ти, нехай так тобі й станеться! І тієї ж години одужав слуга його.

14. Як прийшов же Ісус до Петрового дому, то побачив тещу його, що лежала в гарячці.

15. І Він доторкнувся руки її, і гарячка покинула ту... І встала вона, та й Йому прислуговувала!

16. А коли настав вечір, привели багатьох біснуватих до Нього, і Він словом Своїм вигнав духів, а недужих усіх уздоровив,

17. щоб справдилося, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: Він узяв наші немочі, і недуги поніс.

18. А як угледів Ісус навколо Себе багато народу, наказав переплинути на той бік.

19. І приступив один книжник та й до Нього сказав: Учителю, я піду за Тобою, хоч би куди ти пішов!

20. Промовляє до нього Ісус: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має де й голови прихилити...

21. А інший із учнів промовив до Нього: Дозволь мені, Господи, перше піти та батька свого поховати.

22. А Ісус йому каже: Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх!

23. І коли Він до човна вступив, за Ним увійшли Його учні.

24. І ось буря велика зірвалась на морі, аж човен зачав заливатися хвилями. А Він спав...

25. І кинулись учні, і збудили Його та й благали: Рятуй, Господи, гинемо!

Вiд Матвiя 8