6. кажучи: Господи, мій слуга лежить удома розслаблений, і тяжко страждає.
7. Він говорить йому: Я прийду й уздоровлю його.
8. А сотник Йому відповів: Недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стріху мою... Та промов тільки слово, і видужає мій слуга!
9. Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди то йде він, а тому: прийди і приходить, або рабові своєму: зроби те і він зробить.
10. Почувши таке, Ісус здивувався, і промовив до тих, хто йшов услід за Ним: Поправді кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!
11. Кажу ж вам, що багато-хто прийдуть від сходу та заходу, і засядуть у Царстві Небеснім із Авраамом, Ісаком та Яковом.
12. Сини ж Царства повкидані будуть до темряви зовнішньої буде там плач і скрегіт зубів!...
13. І сказав Ісус сотникові: Іди, і як повірив ти, нехай так тобі й станеться! І тієї ж години одужав слуга його.
14. Як прийшов же Ісус до Петрового дому, то побачив тещу його, що лежала в гарячці.
15. І Він доторкнувся руки її, і гарячка покинула ту... І встала вона, та й Йому прислуговувала!
16. А коли настав вечір, привели багатьох біснуватих до Нього, і Він словом Своїм вигнав духів, а недужих усіх уздоровив,
17. щоб справдилося, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: Він узяв наші немочі, і недуги поніс.
18. А як угледів Ісус навколо Себе багато народу, наказав переплинути на той бік.
19. І приступив один книжник та й до Нього сказав: Учителю, я піду за Тобою, хоч би куди ти пішов!
20. Промовляє до нього Ісус: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має де й голови прихилити...