17. щоб справдилося, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: Він узяв наші немочі, і недуги поніс.
18. А як угледів Ісус навколо Себе багато народу, наказав переплинути на той бік.
19. І приступив один книжник та й до Нього сказав: Учителю, я піду за Тобою, хоч би куди ти пішов!
20. Промовляє до нього Ісус: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має де й голови прихилити...
21. А інший із учнів промовив до Нього: Дозволь мені, Господи, перше піти та батька свого поховати.
22. А Ісус йому каже: Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх!
23. І коли Він до човна вступив, за Ним увійшли Його учні.
24. І ось буря велика зірвалась на морі, аж човен зачав заливатися хвилями. А Він спав...
25. І кинулись учні, і збудили Його та й благали: Рятуй, Господи, гинемо!
26. А Він відповів їм: Чого полохливі ви, маловірні? Тоді встав, заказав бурі й морю, і тиша велика настала...
27. А народ дивувався й казав: Хто ж це такий, що вітри та море слухняні Йому?
28. І, як прибув Він на той бік, до землі Гадаринської, перестріли Його два біснуваті, що вийшли з могильних печер, дуже люті, так що ніхто не міг переходити тією дорогою.