41. Так само ж і первосвященики з книжниками та старшими, насміхаючися, говорили:
42. Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, і ми повіримо Йому!
43. Покладав Він надію на Бога, нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому. Бо Він говорив: Я Син Божий...
44. Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були розп'яті.
45. А від години шостої аж до години дев'ятої темрява сталась по цілій землі!
46. А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучним голосом, кажучи: Елі, Елі, лама савахтані? цебто: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?...
47. Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю.
48. А один із них зараз побіг і взяв губку та, оцтом її наповнивши, настромив на тростину й давав Йому пити.
49. Інші казали: Чекай но, побачмо, чи прийде Ілля визволяти Його.
50. А Ісус знову голосом гучним іскрикнув, і духа віддав...
51. І ось завіса у храмі роздерлась надвоє від верху аж додолу, і земля потряслася, і зачали розпадатися скелі,
52. і повідкривались гроби, і повставало багато тіл спочилих святих,