Вiд Матвiя 27:41-47 Біблія в пер. Івана Огієнка, 1962 (UBIO)

41. Так само ж і первосвященики з книжниками та старшими, насміхаючися, говорили:

42. Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, і ми повіримо Йому!

43. Покладав Він надію на Бога, нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому. Бо Він говорив: Я Син Божий...

44. Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були розп'яті.

45. А від години шостої аж до години дев'ятої темрява сталась по цілій землі!

46. А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучним голосом, кажучи: Елі, Елі, лама савахтані? цебто: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?...

47. Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю.

Вiд Матвiя 27