12. Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічого на те не відказував.
13. Тоді каже до Нього Пилат: Чи не чуєш, як багато на Тебе свідкують?
14. А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був дуже здивований.
15. Мав же намісник звичай відпускати на свято народові в'язня одного, котрого хотіли вони.
16. Був тоді в'язень відомий, що звався Варавва.
17. І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?
18. Бо він знав, що Його через заздрощі видали.
19. Коли ж він сидів на суддевім сидінні, його дружина прислала сказати йому: Нічого не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього...
20. А первосвященики й старші попідмовляли народ, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподіяти.
21. Намісник тоді відповів і сказав їм: Котрого ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив? Вони ж відказали: Варавву.
22. Пилат каже до них: А що ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос? Усі закричали: Нехай розп'ятий буде!...
23. А намісник спитав: Яке ж зло Він зробив? Вони ж зачали ще сильніше кричати й казати: Нехай розп'ятий буде!
24. І, як побачив Пилат, що нічого не вдіє, а неспокій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: Я невинний у крові Його! Самі ви побачите...
25. А ввесь народ відповів і сказав: На нас Його кров і на наших дітей!...
26. Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб розп'ятий був.
27. Тоді то намісникові вояки, до преторія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.