Вiд Матвiя 20:12-20 Біблія в пер. Івана Огієнка, 1962 (UBIO)

12. кажучи: Ці останні годину одну працювали, а ти прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спекоту...

13. А він відповів і сказав до одного із них: Не кривджу я, друже, тебе, хіба не за динарія згодився зо мною?

14. Візьми ти своє та й іди. Але я хочу дати й цьому ось останньому, як і тобі.

15. Чи ж не вільно мені зо своїм, що я хочу, зробити? Хіба око твоє заздре від того, що я добрий?

16. Отак будуть останні першими, а перші останніми!

17. Побажавши ж піти до Єрусалиму, Ісус взяв осібно Дванадцятьох, і на дорозі їм сповістив:

18. Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його...

19. І поганам Його вони видадуть на наругу та на катування, і на розп'яття, але третього дня Він воскресне!

20. Тоді приступила до Нього мати синів Зеведеєвих, і вклонилась, і просила від Нього чогось.

Вiд Матвiя 20