22. Ісус промовляє до нього: Не кажу тобі до семи раз, але аж до семидесяти раз по семи!
23. Тим то Царство Небесне подібне одному цареві, що захотів обрахунок зробити з своїми рабами.
24. Коли ж він почав обраховувати, то йому привели одного, що винен був десять тисяч талантів.
25. А що він не мав із чого віддати, наказав пан продати його, і його дружину та діти, і все, що він мав, і заплатити.
26. Тоді раб той упав до ніг, і вклонявся йому та благав: Потерпи мені, я віддам тобі все!
27. І змилосердився пан над рабом тим, і звільнив його, і простив йому борг.
28. А як вийшов той раб, то спіткав він одного з своїх співтоваришів, що був винен йому сто динаріїв. І, схопивши його, він душив та казав: Віддай, що ти винен!
29. А товариш його впав у ноги йому, і благав його, кажучи: Потерпи мені, і я віддам тобі!
30. Та той не схотів, а пішов і всадив до в'язниці його, аж поки він боргу не верне.
31. Як побачили ж товариші його те, що сталося, то засмутилися дуже, і прийшли й розповіли своєму панові все, що було.
32. Тоді пан його кличе його, та й говорить до нього: Рабе лукавий, я простив був тобі ввесь той борг, бо просив ти мене.