Вiд Матвiя 13:1-14 Біблія в пер. Івана Огієнка, 1962 (UBIO)

1. Того ж дня Ісус вийшов із дому, та й сів біля моря.

2. І безліч народу зібралась до Нього, так що Він увійшов був до човна та й сів, а ввесь натовп стояв понад берегом.

3. І багато навчав Він їх притчами, кажучи: Ось вийшов сіяч, щоб посіяти.

4. І як сіяв він зерна, упали одні край дороги, і пташки налетіли, та їх повидзьобували.

5. Другі ж упали на ґрунт кам'янистий, де не мали багато землі, і негайно посходили, бо земля неглибока була;

6. а як сонце зійшло, то зів'яли, і коріння не мавши, посохли.

7. А інші попадали в терен, і вигнався терен, і їх поглушив.

8. Інші ж упали на добрую землю і зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те втридцятеро.

9. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

10. І учні Його приступили й сказали до Нього: Чому притчами Ти промовляєш до них?

11. А Він відповів і промовив: Тому, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, їм же не дано.

12. Бо хто має, то дасться йому та додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.

13. Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють.

14. І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: Почуєте слухом, і не зрозумієте, дивитися будете оком, і не побачите...

Вiд Матвiя 13