10. І ото, був там чоловік, що мав суху руку. І, щоб обвинити Ісуса, запитали Його: Чи вздоровляти годиться в суботу?
11. А Він їм сказав: Чи знайдеться між вами людина, яка, одну мавши вівцю, не піде по неї, і не врятує її, як вона впаде в яму в суботу?
12. А скільки ж людина вартніша за тую овечку! Тому можна чинити добро й у суботу!
13. І каже тоді чоловікові: Простягни свою руку! Той простяг, і стала здорова вона, як і друга...
14. Фарисеї ж пішли, і зібрали нараду на Нього, як би Його погубити?...
15. А Ісус, розізнавши, пішов Собі звідти. І багато пішло вслід за Ним, і Він їх уздоровив усіх.
16. А Він наказав їм суворо Його не виявляти,
17. щоб справдилось те, що сказав був Ісая пророк, промовляючи:
18. Ото Мій Отрок, що Я вибрав Його, Мій Улюблений, що Його полюбила душа Моя! Вкладу Свого Духа в Нього, і Він суд проголосить поганам.
19. Він не буде змагатися, ані кричати, і на вулицях чути не буде ніхто Його голосу.
20. Він очеретини надломленої не доломить, і ґнота догасаючого не погасить, поки не допровадить присуду до перемоги...
21. І погани надіятись будуть на Ймення Його!
22. Тоді привели до Нього німого сліпця, що був біснуватий, і Він уздоровив його, так що німий став говорити та бачити.
23. І дивувались усі люди й казали: Чи ж не Син це Давидів?
24. Фарисеї ж, почувши, сказали: Він демонів не виганяє інакше, тільки як Вельзевулом, князем демонів.
25. А Він знав думки їхні, і промовив до них: Кожне царство, поділене супроти себе, запустіє. І кожне місто чи дім, поділені супроти себе, не втримаються.
26. І коли сатана сатану виганяє, то ділиться супроти себе; як же втримається царство його?
27. І коли Вельзевулом виганяю Я демонів, то ким виганяють сини ваші? Тому вони стануть вам суддями.