5. І озвався Петро та й сказав до Ісуса: Учителю, добре бути нам тут! Поставмо ж собі три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі...
6. Бо не знав, що казати, бо були перелякані.
7. Та хмара ось їх заслонила, і голос почувся із хмари: Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся!
8. І зараз, звівши очі свої, вони вже нікого з собою не бачили, крім Самого Ісуса.
9. А коли з гори сходили, Він їм наказав, щоб нікому того не казали, що бачили, аж поки Син Людський із мертвих воскресне.
10. І вони заховали те слово в собі, сперечаючися, що то є: воскреснути з мертвих.
11. І вони запитали Його та сказали: Що це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти?
12. А Він відказав їм: Тож Ілля, коли прийде попереду, усе приготує. Та як же про Людського Сина написано, що мусить багато Він витерпіти, і буде зневажений?
13. Але вам кажу, що й Ілля був прийшов, та зробили йому, що тільки хотіли, як про нього написано...
14. А коли повернулись до учнів, коло них вони вгледіли безліч народу та книжників, що сперечалися з ними.
15. І негайно ввесь натовп, як побачив Його, сполохнувся із дива, і назустріч побіг, і став вітати Його.
16. І запитався Він їх: Про що сперечаєтесь з ними?
17. І Йому відповів один із натовпу: Учителю, привів я до Тебе ось сина свого, що духа німого він має.
18. А як він де схопить його, то об землю кидає ним, і він піну пускає й зубами скрегоче та сохне. Я казав Твоїм учням, щоб прогнали його, та вони не змогли.
19. А Він їм у відповідь каже: О, роде невірний, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене його!
20. І до Нього того привели. І як тільки побачив Його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися піною...