10. І всів Він негайно до човна з Своїми учнями, та й прибув до землі Далманутської.
11. І вийшли фарисеї, і почали сперечатися з Ним, і, Його випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба.
12. А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу вам, що родові цьому ознака не буде дана!
13. І покинув Він їх, усів знову до човна, і на той бік відбув.
14. І забули вони взяти хліба, і крім одного буханця, у човні не мали з собою нічого.
15. А Він їм наказував та говорив: Стережіться уважливо фарисейської розчини й розчини Іродової!
16. Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.
17. А Ісус, знавши те, промовляє до них: Чого ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверділим?
18. Мавши очі не бачите, і мавши вуха не чуєте? І не пам'ятаєте,
19. коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, скільки повних кошів із кусків ви зібрали? Вони кажуть до Нього: Дванадцять.
20. А як сім на чотири тисячі, скільки кошиків повних з кусків ви зібрали? І відказують: Сім.
21. І сказав Він до них: Ви ще не розумієте?...
22. І приходять вони в Віфсаїду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкнувся до нього.
23. І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І послинивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить.
24. І, зиркнувши, сказав той: Я бачу людей, які ходять, немов би дерева...
25. Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, і прозрів той, і одужав, і виразно став бачити все!