32. І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав.
33. І взяв Він його від народу самого, і вклав пальці Свої йому в вуха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика.
34. І, на небо споглянувши, Він зідхнув і промовив до нього: Еффата; цебто: Відкрийся!
35. І відкрилися вуха йому, і путо його язика розв'язалось негайно, і він став говорити виразно!
36. А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповідали. Та що більше наказував їм, то ще більш розголошували.
37. І дуже всі дивувалися та говорили: Він добре все робить: глухим дає чути, а німим говорити!