16. Коли має хто вуха, щоб слухати, нехай слухає!
17. А коли від народу ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про притчу.
18. І Він їм відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззовні в людину, не може опоганити її?
19. Бо не входить до серця йому, але до живота, і виходить назовні, очищуючи всяку їжу.
20. А далі сказав Він: Що з людини виходить, те людину опоганює.
21. Бо зсередини, із людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства,
22. перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум.
23. Усе зле це виходить зсередини, і людину опоганює!
24. І встав Він, і звідти пішов у землю тирську й сидонську. І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідавсь, та не міг утаїтись.