21. І сказав Він до них: Чи світильника приносять на те, щоб поставити його під посудину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на свічнику?
22. Бо немає нічого захованого, що не виявиться, і немає таємного, що не вийде наяв.
23. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
24. І сказав Він до них: Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відміряють вам, і додадуть вам.
25. Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.
26. І сказав Він: Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насіння,
27. і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає паростки та росте, хоч не знає він, як.
28. Бо родить земля сама з себе: перше вруна, потім колос, а тоді повне збіжжя на колосі.
29. А коли плід доспіє, зараз він посилає серпа, бо настали жнива.
30. І сказав Він: До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі представим його?
31. Воно як те зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі земні насіння.
32. Як посіяне ж буде, виростає, і стає над усі зілля більше, і віття пускає велике таке, що кублитись може в тіні його птаство небесне.
33. І такими притчами багатьома Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати.
34. І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе.
35. І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: Переплиньмо на той бік.
36. І, лишивши народ, узяли із собою Його, як у човні Він був; і інші човни були з Ним.