17. та коріння не мають у собі й непостійні; а згодом, як утиск або переслідування наступає за слово, вони спокушаються зараз.
18. А між терен посіяне, це ті, що слухають слово,
19. але клопоти цьогосвітні й омана багатства та різні бажання ввіходять, та й заглушують слово, і плоду воно не дає.
20. А посіяне в добрую землю це ті, що слухають слово й приймають, і родять утридцятеро, у шістдесят і в сто раз.
21. І сказав Він до них: Чи світильника приносять на те, щоб поставити його під посудину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на свічнику?
22. Бо немає нічого захованого, що не виявиться, і немає таємного, що не вийде наяв.
23. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
24. І сказав Він до них: Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відміряють вам, і додадуть вам.
25. Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.
26. І сказав Він: Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насіння,
27. і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає паростки та росте, хоч не знає він, як.
28. Бо родить земля сама з себе: перше вруна, потім колос, а тоді повне збіжжя на колосі.
29. А коли плід доспіє, зараз він посилає серпа, бо настали жнива.
30. І сказав Він: До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі представим його?
31. Воно як те зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі земні насіння.
32. Як посіяне ж буде, виростає, і стає над усі зілля більше, і віття пускає велике таке, що кублитись може в тіні його птаство небесне.
33. І такими притчами багатьома Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати.