1. Коли ж Він по кількох днях прийшов знов до Капернауму, то чутка пішла, що Він удома.
2. І зібралось багато, аж вони не вміщалися навіть при дверях. А Він їм виголошував слово.
3. І прийшли ось до Нього, несучи розслабленого, якого несли четверо.
4. А що через народ до Нього наблизитися не могли, то стелю розкрили, де Він був, і пробравши, звісили ложе, що на ньому лежав розслаблений.
5. А Ісус, віру їхню побачивши, каже розслабленому: Відпускаються, сину, гріхи тобі!
6. Там же сиділи дехто з книжників, і в серцях своїх думали:
7. Чого Він говорить отак? Зневажає Він Бога... Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?
8. І зараз Ісус відчув Духом Своїм, що вони так міркують собі, і сказав їм: Що таке ви в серцях своїх думаєте?
9. Що легше: сказати розслабленому: Гріхи відпускаються тобі, чи сказати: Уставай, візьми ложе своє та й ходи?
10. Але щоб ви знали, що Син Людський має владу прощати гріхи на землі, каже розслабленому:
11. Тобі Я наказую: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!
12. І той устав, і негайно взяв ложе, і вийшов перед усіма, так що всі дивувались і славили Бога, й казали: Ніколи такого не бачили ми!
13. І вийшов над море Він знов. А ввесь натовп до Нього приходив, і Він їх навчав.
14. А коли Він проходив, то побачив Левія Алфієвого, що сидів на митниці, і каже йому: Іди за Мною! Той устав, і пішов услід за Ним.