35. І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година.
36. І благав Він: Авва-Отче, Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу!... А проте, не чого хочу Я, але чого Ти...
37. І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнувати?
38. Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, бадьорий бо дух, але немічне тіло!
39. І знову пішов і молився, те саме промовивши слово.
40. А вернувшись, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважніли їм очі були. І не знали вони, що Йому відказати...
41. І вернувсь Він утретє, та й каже до них: Ви ще далі спите й спочиваєте? Скінчено, надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Людський!...
42. Уставайте, ходім, ось наблизивсь Мій зрадник...
43. І зараз, як Він ще говорив, прийшов Юда, один із Дванадцятьох, а з ним люди з мечами та киями від первосвящеників, і книжників, і старших.
44. А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: Кого я поцілую, то Він, беріть Його, і обережно ведіть.
45. І, прийшовши, підійшов він негайно та й каже: Учителю! І поцілував Його...
46. Вони ж руки свої наклали на Нього, і схопили Його.