Вiд Луки 4:22-34 Біблія в пер. Івана Огієнка, 1962 (UBIO)

22. І всі Йому стверджували й дивувались словам благодаті, що линули з уст Його. І казали вони: Чи ж то Він не син Йосипів?

23. Він же промовив до них: Ви Мені конче скажете приказку: Лікарю, уздоров самого себе! Учини те й тут, у вітчизні Своїй, що сталося чули ми у Капернаумі.

24. І сказав Він: Поправді кажу вам: Жаден пророк не буває приємний у вітчизні своїй.

25. Та правдиво кажу вам: Багато вдовиць перебувало за днів Іллі серед Ізраїля, коли на три роки й шість місяців небо було зачинилося, так що голод великий настав був по всій тій землі,

26. а Ілля не до жадної з них не був посланий, тільки в Сарепту Сидонську до овдовілої жінки.

27. І багато було прокажених за Єлисея пророка в Ізраїлі, але жаден із них не очистився, крім Неємана сиріянина.

28. І всі в синагозі, почувши оце, переповнились гнівом.

29. І, вставши, вони Його вигнали за місто, і повели аж до краю гори, на якій їхнє місто було побудоване, щоб скинути додолу Його...

30. Але Він перейшов серед них, і віддалився.

31. І прийшов Він у Капернаум, галілейське місто, і там їх навчав по суботах.

32. І дивувались науці Його, бо слово Його було владне.

33. І був чоловік у синагозі, що мав духа нечистого демона, і він закричав гучним голосом:

34. Ах, що нам до Тебе, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас. Я знаю Тебе, хто Ти, Божий Святий...

Вiд Луки 4