Вiд Луки 4:12-25 Біблія в пер. Івана Огієнка, 1962 (UBIO)

12. А Ісус відказав йому в відповідь: Сказано: Не спокушай Господа Бога свого!

13. І диявол, скінчивши все цеє спокушування, відійшов від Нього до часу.

14. А Ісус у силі Духа вернувся до Галілеї, і чутка про Нього рознеслась по всій тій країні.

15. І Він їх навчав по їхніх синагогах, і всі Його славили.

16. І прибув Він до Назарету, де був вихований. І звичаєм Своїм Він прийшов дня суботнього до синагоги, і встав, щоб читати.

17. І подали Йому книгу пророка Ісаї. Розгорнувши ж Він книгу, знайшов місце, де було так написано:

18. На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених,

19. щоб проповідувати рік Господнього змилування.

20. І, книгу згорнувши, віддав службі й сів. А очі всіх у синагозі звернулись на Нього.

21. І почав Він до них говорити: Сьогодні збулося Писання, яке ви почули!

22. І всі Йому стверджували й дивувались словам благодаті, що линули з уст Його. І казали вони: Чи ж то Він не син Йосипів?

23. Він же промовив до них: Ви Мені конче скажете приказку: Лікарю, уздоров самого себе! Учини те й тут, у вітчизні Своїй, що сталося чули ми у Капернаумі.

24. І сказав Він: Поправді кажу вам: Жаден пророк не буває приємний у вітчизні своїй.

25. Та правдиво кажу вам: Багато вдовиць перебувало за днів Іллі серед Ізраїля, коли на три роки й шість місяців небо було зачинилося, так що голод великий настав був по всій тій землі,

Вiд Луки 4