Вiд Луки 23:29-41 Біблія в пер. Івана Огієнка, 1962 (UBIO)

29. Бо ось дні настають, коли скажуть: Блаженні неплідні, та утроби, які не родили, і груди, що не годували...

30. Тоді стануть казати горам: Поспадайте на нас, а узгір'ям: Покрийте нас!

31. Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що буде сухому?

32. І вели з Ним також двох злочинників інших, щоб убити.

33. А коли прибули на те місце, що звуть Череповище, розп'яли тут Його та злочинників, одного праворуч, а одного ліворуч.

34. Ісус же промовив: Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!... А як Його одіж ділили, то кидали жереба.

35. А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старшини, говорячи: Він інших спасав, нехай Сам Себе визволить, коли Він Христос, Божий Обранець!

36. І вояки глузували з Нього: приступаючи, оцет Йому подавали,

37. і казали: Коли Цар Ти Юдейський, спаси Себе Сам!

38. Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: Це Цар Юдейський.

39. А один із розп'ятих злочинників став зневажати Його й говорити: Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!

40. Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?

41. Але ми справедливо засуджені, і належну заплату за вчинки свої беремо, Цей же жадного зла не вчинив.

Вiд Луки 23