46. І промовив до них: Чого ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!
47. І, коли Він іще говорив, ось народ з'явився, і один із Дванадцятьох, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!
48. Ісус же промовив до нього: Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського?
49. А ті, що були з Ним, як побачили, що має статись, сказали Йому: Господи, чи мечем нам не вдарити?
50. І, один із них рубонув раба первосвященикового, та й відтяв праве вухо йому.
51. Та Ісус відізвався й сказав: Лишіть, уже досить! І, доторкнувшись до вуха його, уздоровив його.
52. А до первосвящеників і влади сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями...
53. Як щоденно Я з вами у храмі бував, не піднесли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада темряви...
54. А схопивши Його, повели й привели у дім первосвященика. Петро ж здалека йшов слідкома.
55. Як розклали ж огонь серед двору, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.
56. А служниця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: І цей був із Ним!
57. І відрікся від Нього він, твердячи: Не знаю я, жінко, Його!
58. Незабаром же другий побачив його та й сказав: І ти від отих. А Петро відказав: Ні, чоловіче!...
59. І як часу минуло з годину, хтось інший твердив і казав: Поправді, і цей був із Ним, бо він галілеянин.
60. А Петро відказав: Чоловіче, не відаю, про що ти говориш... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.
61. І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: Перше, ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене.
62. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!
63. А люди, які ув'язнили Ісуса, знущалися з Нього та били.
64. І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: Пророкуй, хто то вдарив Тебе?