38. І сказали вони: Господи, ось тут два мечі. А Він їм відказав: Досить!
39. І Він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за Ним пішли учні Його.
40. А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу.
41. А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився,
42. благаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!...
43. І Ангол із неба з'явився до Нього, і додавав Йому сили.
44. А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю...
45. І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби...
46. І промовив до них: Чого ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!
47. І, коли Він іще говорив, ось народ з'явився, і один із Дванадцятьох, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!
48. Ісус же промовив до нього: Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського?
49. А ті, що були з Ним, як побачили, що має статись, сказали Йому: Господи, чи мечем нам не вдарити?
50. І, один із них рубонув раба первосвященикового, та й відтяв праве вухо йому.
51. Та Ісус відізвався й сказав: Лишіть, уже досить! І, доторкнувшись до вуха його, уздоровив його.
52. А до первосвящеників і влади сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями...