Вiд Луки 22:38-46 Біблія в пер. Івана Огієнка, 1962 (UBIO)

38. І сказали вони: Господи, ось тут два мечі. А Він їм відказав: Досить!

39. І Він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за Ним пішли учні Його.

40. А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу.

41. А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився,

42. благаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!...

43. І Ангол із неба з'явився до Нього, і додавав Йому сили.

44. А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю...

45. І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби...

46. І промовив до них: Чого ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!

Вiд Луки 22