Вiд Луки 22:32-43 Біблія в пер. Івана Огієнка, 1962 (UBIO)

32. Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!

33. А той відказав Йому: Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!

34. Він же прорік: Говорю тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене...

35. І Він їм сказав: Як Я вас посилав без калитки, і без торби, і без сандаль, чи вам бракувало чого? Вони ж відказали: Нічого.

36. А тепер каже їм хто має калитку, нехай візьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.

37. Говорю бо Я вам, що виконатися на Мені має й це ось написане: До злочинців Його зараховано. Бо те, що про Мене, виконується.

38. І сказали вони: Господи, ось тут два мечі. А Він їм відказав: Досить!

39. І Він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за Ним пішли учні Його.

40. А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу.

41. А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився,

42. благаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!...

43. І Ангол із неба з'явився до Нього, і додавав Йому сили.

Вiд Луки 22