Вiд Луки 22:19-33 Біблія в пер. Івана Огієнка, 1962 (UBIO)

19. Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене!

20. По вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.

21. Та однак, за столом ось зо Мною рука Мого зрадника.

22. Бо Син Людський іде, як призначено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!

23. А вони почали між собою питати, котрий з них мав би це вчинити?

24. І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.

25. Він же промовив до них: Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями звуться.

26. Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник як службовець.

27. Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як службовець.

28. Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх,

29. і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів,

30. щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих.

31. І промовив Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю.

32. Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!

33. А той відказав Йому: Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!

Вiд Луки 22