Вiд Луки 20:16-30 Біблія в пер. Івана Огієнка, 1962 (UBIO)

16. Він прийде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть. Слухачі ж повіли: Нехай цього не станеться!

17. А Він глянув на них та й сказав: Що ж оце, що написане: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!

18. Кожен, хто впаде на цей камінь розіб'ється, а на кого він сам упаде, то розчавить його.

19. А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись народу. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.

20. І вони слідкували за Ним, і підіслали підглядачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й владі намісника.

21. І вони запитали Його та сказали: Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обличчя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.

22. Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?

23. Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: Чого ви Мене випробовуєте?

24. Покажіте динарія Мені. Чий образ і напис він має? Вони відказали: Кесарів.

25. А Він їм відказав: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже!

26. І не могли вони перед людьми зловити на слові Його. І дивувались вони з Його відповіді, та й замовкли.

27. І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресіння, і запитали Його,

28. та сказали: Учителю, Мойсей написав нам: Як умре кому брат, який має дружину, а помре бездітний, то нехай його брат візьме дружину, і відновить насіння для брата свого.

29. Було ж сім братів. І перший, узявши дружину, бездітний умер.

30. І другий узяв був ту дружину, та й той вмер бездітний.

Вiд Луки 20