Вiд Луки 2:37-49 Біблія в пер. Івана Огієнка, 1962 (UBIO)

37. удова років вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі постами й молитвами.

38. І години тієї вона надійшла, Бога славила та говорила про Нього всім, хто визволення Єрусалиму чекав.

39. А як виконали за Законом Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету.

40. А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробувала.

41. А батьки Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи.

42. І коли мав Він дванадцять років, вони за звичаєм на свято пішли.

43. Як дні ж свята скінчились були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лишився, а Йосип та мати Його не знали того.

44. Вони думали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж родичами та знайомими.

45. Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його.

46. І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислухував їх, і запитував їх.

47. Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям.

48. І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: Дитино, чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбою шукали Тебе...

49. А Він їм відказав: Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?

Вiд Луки 2