Вiд Луки 19:32-44 Біблія в пер. Івана Огієнка, 1962 (UBIO)

32. Посланці ж відійшли, і знайшли, як Він їм був сказав.

33. А коли осля стали відв'язувати, хазяї його їх запитали: Нащо осля ви відв'язуєте?

34. Вони ж відказали: Господь потребує його.

35. І вони привели до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.

36. Коли ж Він їхав, вони простилали одежу свою по дорозі.

37. А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,

38. кажучи: Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім'я! Мир на небесах, і слава на висоті!

39. А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: Учителю, заборони Своїм учням!

40. А Він їм промовив у відповідь: Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме!

41. І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним,

42. і сказав: О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.

43. Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди.

44. І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх...

Вiд Луки 19