Вiд Луки 18:6-16 Біблія в пер. Івана Огієнка, 1962 (UBIO)

6. І промовив Господь: Чи чуєте, що говорить суддя цей неправедний?

7. А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них?

8. Кажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону! Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?...

9. А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших, Він притчу оцю розповів.

10. Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник.

11. Фарисей, ставши, так молився про себе: Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник.

12. Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!

13. А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!...

14. Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться.

15. До Нього ж приносили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.

16. А Ісус їх покликав та й каже: Пустіте дітей, щоб до Мене приходили, і не забороняйте їм, бо таких Царство Боже.

Вiд Луки 18