Вiд Луки 18:20-32 Біблія в пер. Івана Огієнка, 1962 (UBIO)

20. Знаєш заповіді: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, шануй свого батька та матір.

21. А він відказав: Усе це я виконав від юнацтва свого!

22. Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одного тобі ще бракує: Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!

23. А він, коли почув це, то засумував, бо був вельми багатий.

24. Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!

25. Бо верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти...

26. Ті ж, що чули, спитали: Хто ж тоді може спастися?

27. А Він відповів: Неможливеє людям можливе для Бога!

28. І промовив Петро: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом.

29. А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,

30. і не одержав би значно більш цього часу, а в віці наступнім життя вічне.

31. І, взявши Дванадцятьох, промовив до них: Оце в Єрусалим ми йдемо, і все здійсниться, що писали Пророки про Людського Сина.

32. Бо Він виданий буде поганам, і буде осміяний, і покривджений, і опльований,

Вiд Луки 18