10. Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник.
11. Фарисей, ставши, так молився про себе: Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник.
12. Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!
13. А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!...
14. Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться.
15. До Нього ж приносили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.
16. А Ісус їх покликав та й каже: Пустіте дітей, щоб до Мене приходили, і не забороняйте їм, бо таких Царство Боже.
17. Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, як дитя, той у нього не ввійде!
18. І запитався Його один із начальників, говорячи: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкувати вічне життя?
19. Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, тільки Сам Бог!
20. Знаєш заповіді: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, шануй свого батька та матір.
21. А він відказав: Усе це я виконав від юнацтва свого!
22. Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одного тобі ще бракує: Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!
23. А він, коли почув це, то засумував, бо був вельми багатий.