Вiд Луки 16:11-22 Біблія в пер. Івана Огієнка, 1962 (UBIO)

11. Отож, коли в несправедливім багатстві ви не були вірні, хто вам правдиве довірить?

12. І коли ви в чужому не були вірні, хто ваше вам дасть?

13. Жаден раб не може служить двом панам, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові й мамоні служити!

14. Чули все це й фарисеї, що були сріблолюбці, та й стали сміятися з Нього.

15. Він же промовив до них: Ви себе видаєте за праведних перед людьми, але ваші серця знає Бог. Що бо високе в людей, те перед Богом гидота.

16. Закон і Пророки були до Івана; відтоді Царство Боже благовіститься, і кожен силкується втиснутись в нього.

17. Легше небо й земля проминеться, аніж одна риса з Закону загине.

18. Кожен, хто дружину свою відпускає, і бере собі іншу, той чинить перелюб. І хто побереться з тією, яку хто відпустив, той чинить перелюб.

19. Один чоловік був багатий, і зодягався в порфіру й віссон, і щоденно розкішно бенкетував.

20. Був і вбогий один, на ім'я йому Лазар, що лежав у воріт його, струпами вкритий,

21. і бажав годуватися кришками, що зо столу багатого падали; пси ж приходили й рани лизали йому...

22. Та ось сталось, що вбогий умер, і на Авраамове лоно віднесли його Анголи. Умер же й багатий, і його поховали.

Вiд Луки 16