22. І згодом раб повідомив: Пане, сталося так, як звелів ти, та місця є ще.
23. І сказав пан рабові: Піди на дороги й на загороди, та й силуй прийти, щоб наповнився дім мій.
24. Кажу бо я вам, що жаден із запрошених мужів тих не покуштує моєї вечері... Бо багато покликаних, та вибраних мало!
25. Ішло ж з Ним багато людей. І, звернувшись, сказав Він до них:
26. Коли хто приходить до Мене, і не зненавидить свого батька та матері, і дружини й дітей, і братів і сестер, а до того й своєї душі, той не може буть учнем Моїм!
27. І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, той не може бути учнем Моїм!
28. Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й видатків не вирахує, чи має потрібне на виконання,
29. щоб, коли покладе він основу, але докінчити не зможе, усі, хто побачить, не стали б сміятися з нього,
30. говорячи: Чоловік цей почав будувати, але докінчити не міг...
31. Або який цар, ідучи на війну супроти царя іншого, перше не сяде порадитися, чи спроможен він із десятьма тисячами стріти того, хто йде з двадцятьма тисячами проти нього?
32. Коли ж ні, то, як той ще далеко, шле посольство до нього та й просить про мир.
33. Так ото й кожен із вас, який не зречеться усього, що має, не може бути учнем Моїм.
34. Сіль добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим приправити її?
35. Ні на землю, ні на гній не потрібна вона, її геть викидають. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!