Вiд Луки 14:17-30 Біблія в пер. Івана Огієнка, 1962 (UBIO)

17. І послав він свого раба часу вечері сказати запрошеним: Ідіть, бо вже все наготовано.

18. І зараз усі почали відмовлятися. Перший сказав йому: Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу тебе, вибач мені!

19. А другий сказав: Я купив собі п'ять пар волів, і йду спробувати їх. Прошу тебе, вибач мені!

20. І знов інший сказав: Одружився ось я, і через те я не можу прибути.

21. І вернувся той раб і панові своєму про все розповів. Розгнівавсь господар тоді, та й сказав до свого раба: Піди швидко на вулиці та на завулки міські, і приведи сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих.

22. І згодом раб повідомив: Пане, сталося так, як звелів ти, та місця є ще.

23. І сказав пан рабові: Піди на дороги й на загороди, та й силуй прийти, щоб наповнився дім мій.

24. Кажу бо я вам, що жаден із запрошених мужів тих не покуштує моєї вечері... Бо багато покликаних, та вибраних мало!

25. Ішло ж з Ним багато людей. І, звернувшись, сказав Він до них:

26. Коли хто приходить до Мене, і не зненавидить свого батька та матері, і дружини й дітей, і братів і сестер, а до того й своєї душі, той не може буть учнем Моїм!

27. І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, той не може бути учнем Моїм!

28. Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й видатків не вирахує, чи має потрібне на виконання,

29. щоб, коли покладе він основу, але докінчити не зможе, усі, хто побачить, не стали б сміятися з нього,

30. говорячи: Чоловік цей почав будувати, але докінчити не міг...

Вiд Луки 14