Вiд Луки 12:7-20 Біблія в пер. Івана Огієнка, 1962 (UBIO)

7. Але навіть волосся вам на голові пораховане все. Не бійтесь: вартніші ви за багатьох горобців!

8. Кажу ж вам: Кожного, хто перед людьми Мене визнає, того визнає й Син Людський перед Анголами Божими.

9. Хто ж Мене відцурається перед людьми, того відцураються перед Анголами Божими.

10. І кожному, хто скаже слово на Людського Сина, йому проститься; а хто зневажатиме Духа Святого, не проститься.

11. А коли вас водитимуть до синагог, і до урядів, і до влад, не турбуйтеся, як або що відповідати чи що говорити,

12. Дух бо Святий вас навчить тієї години, що потрібно казати!

13. І озвався до Нього один із народу: Учителю, скажи братові моєму, щоб він спадщиною поділився зо мною.

14. А Він відказав йому: Чоловіче, хто поставив над вами Мене за суддю або за подільника?

15. І промовив до них: Глядіть, остерігайтеся всякої зажерливости, бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його.

16. І Він розповів їм притчу, говорячи: В одного багача гойно нива вродила була.

17. І міркував він про себе й казав: Що робити, що не маю куди зібрати плодів своїх?

18. І сказав: Оце я зроблю, порозвалюю клуні свої, і просторніші поставлю, і позбираю туди пашню свою всю та свій достаток.

19. І скажу я душі своїй: Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися!

20. Бог же до нього прорік: Нерозумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?...

Вiд Луки 12