Вiд Луки 10:34-42 Біблія в пер. Івана Огієнка, 1962 (UBIO)

34. І він підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього.

35. А другого дня, від'їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх господареві й проказав: Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, заплачу тобі, як вернуся.

36. Котрий же з цих трьох на думку твою був ближній тому, хто попався розбійникам?

37. А він відказав: Той, хто вчинив йому милість. Ісус же сказав йому: Іди, і роби так і ти!

38. І сталось, коли вони йшли, Він прийшов до одного села. Одна ж жінка, Марта їй на ім'я, прийняла Його в дім свій.

39. Була ж в неї сестра, що звалась Марія; вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала слова Його.

40. А Марта великою послугою клопоталась, а спинившись, сказала: Господи, чи байдуже Тобі, що на мене саму полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла.

41. Господь же промовив у відповідь їй: Марто, Марто, турбуєшся й журишся ти про багато чого,

42. а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї...

Вiд Луки 10