Вiд Луки 10:24-35 Біблія в пер. Івана Огієнка, 1962 (UBIO)

24. Кажу ж вам, що багато пророків і царів бажали побачити, що бачите ви та й не бачили, і почути, що чуєте ви і не чули!

25. І підвівсь ось законник один, і сказав, Його випробовуючи: Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути?

26. Він же йому відказав: Що в Законі написано, як ти читаєш?

27. А той відповів і сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе.

28. Він же йому відказав: Правильно ти відповів. Роби це, і будеш жити.

29. А той бажав сам себе виправдати, та й сказав до Ісуса: А хто то мій ближній?

30. А Ісус відповів і промовив: Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого його.

31. Проходив випадком тією дорогою священик один, побачив його, і проминув.

32. Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, і теж проминув.

33. Проходив же там якийсь самарянин, та й натрапив на нього, і, побачивши, змилосердився.

34. І він підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього.

35. А другого дня, від'їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх господареві й проказав: Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, заплачу тобі, як вернуся.

Вiд Луки 10