20. Та не тіштеся тим, що вам коряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі!
21. Того часу Ісус звеселився був Духом Святим і промовив: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби!
22. Передав Мені все Мій Отець. І не знає ніхто, хто є Син, тільки Отець, і хто Отець тільки Син, та кому Син захоче відкрити.
23. І, звернувшись до учнів, наодинці їм сказав: Блаженні ті очі, що бачать, що бачите ви!
24. Кажу ж вам, що багато пророків і царів бажали побачити, що бачите ви та й не бачили, і почути, що чуєте ви і не чули!
25. І підвівсь ось законник один, і сказав, Його випробовуючи: Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути?
26. Він же йому відказав: Що в Законі написано, як ти читаєш?
27. А той відповів і сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе.
28. Він же йому відказав: Правильно ти відповів. Роби це, і будеш жити.
29. А той бажав сам себе виправдати, та й сказав до Ісуса: А хто то мій ближній?
30. А Ісус відповів і промовив: Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого його.
31. Проходив випадком тією дорогою священик один, побачив його, і проминув.
32. Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, і теж проминув.